ПРОБЛЕМИ сучасної освіти.

Які проблеми освіти в Україні хвилюють молодь і чи хвилює хоч трохи освіта українських високопосадовців? Ці питання цікавлять мене вже давно, і якщо на перше я можу відповісти, то друге — таємниче і незвідане. Ллє все по порядку, тому...
Проблема 1. Профільне навчання. Наразі більшість учнів зацікавлені у вивченні тільки обраних ними предметів. Саме тому такими популярними стали всілякі технікуми, гімназії, ліцеї та колежі — у більшості з них навчання здійснюється за профільними напрямками. Хоча дуже часто всі ці ухили є справою суто декларативною, а на практиці виявляється, що фізмат відрізняється від філологічної групи аж однією годиною алгебри. Та навіть у школах та ліцеях, які є зразками профільного навчання в Україні, не все так добре. Бо зовсім відступити від шкільної програми не можна, а робочі тижні не гумові, от і заповнюють наші дорогоцінні академічні години речами обов'язковими, та не завжди потрібними. От тільки залишається незрозумілим, навіщо учневі, який збирається вступати на економічний факультет, знати точну дату Кайнечукайнеджирського мирного договору.
Проблема 2. Зовнішнє тестування. Чимось ця проблема пов'язана з попередньою. Власне, учні зовсім не проти самої концепції зовнішнього тестування, - непокоять чутки про наповнення робіт. Страшно навіть подумати, що буде, якщо всі писатимуть однакові тести - незважаючи на здібності, нахили, ухили та профілі... Ну як філолог виконуватиме роботу з математики, яку вивчає за скороченою програмою, без поділу на алгебру та геометрію? Якщо Україна хоче мати освіту європейського рівня, то слід пам'ятати, що в Європі перш за все - інтереси людей.
Проблема 3. Вступ. Для старшокласників ця проблема найважливіша, адже саме від успішної (чи не дуже) вступної кампанії залежить, без перебільшень, їхнє майбутнє. І хоча президент Ющенко заявив, що корупцію у вищих навчальних закладах буде подолано, повірити в можливість чесних та прозорих вступних іспитів нелегко. Ми вже наслухалися і про ціни вступу на держбюджет, і про вартість потрібного варіанту тестування за тиждень до екзамену та й про сам перебіг вступних випробувань. Про хитрі правила подачі на апеляцію і про те, як, перш ніж виставити оцінку, екзаменатор уважно звіряється з якимось підозрілим списком. Чого хочуть учні? Це дуже просто: справедливих змагань.
Звичайно, проблем в українській освіті ще дуже багато. Це і підручники, рекомендовані Міністерством освіти, з помилками на кожній сторінці. А чого тільки варта дванадцятирічна система навчання? Цікаво в нас, між іншим, виходить. Спочатку було десять класів, і всім було добре. Але освіту зробили одинадцятирічною (тоді за таємничих обставин зник четвертий клас). А от тепер - аж дванадцять класів... Проблеми, їх багато, вони різні. От тільки причина їх, як мені здається, одна: освітні закони видають теоретики, які ніколи не мали справи з живими дітьми.